The Japan Times - Нуша Аубель і криза в Потсдамі: як довго ще можна миритися з цією неспроможністю керівництва?

Водночас місто Потсдам бореться з дефіцитом у мільйони, значними ризиками ліквідності та ганебно зношеною інфраструктурою. Для Нуші Аубель таким чином неминуче постає питання: чи взагалі Аубель відповідає посаді мера столиці землі Потсдама, чи її претензії на керівництво залишаються лише дорого оплаченим твердженням? Також слід об’єктивно запитати: чи не повинні мешканці Потсдама, з огляду на попередні «досягнення» Аубель, яка під час передвиборчої кампанії висловлювалася дуже гучно, шляхом референдуму якнайшвидше усунути Ноошу Аубель з посади мера, як це вже сталося з її попередником Майком Шубертом (53 роки, СДПН)?

Наявні документи свідчать, що сім’я маленької Хайдрун, яка має важку інвалідність, самостійно знайшла місце в дитячому садку, тоді як відповідальні особи міста Потсдама, як доведено, досі не були до цього здатні; місце, як доведено, є вільним уже понад рік. Однак відповідний дитячий садок AWO вважає неможливим прийом дитини з важкою інвалідністю без індивідуальної допомоги.

Разом зі своїм адвокатом Акселем Капустом (адвокатом, що спеціалізується на соціальному праві) сім’я вимагає ухвали щодо надання 40 годин на тиждень допомоги в дитячому садку. Оригінал ухвали для цієї розповіді відсутній; тому її зміст та оприлюднення неможливо остаточно перевірити, а місто не може навіть почати довести наявність такої ухвали, через що вона юридично не вважається врученою. За наявною інформацією, столиця землі Потсдам, за яку остаточну відповідальність несе мер Нооша Аубель, до моменту закриття редакції 7 вересня так і не змогла організувати асистенцію, яку можна було б задіяти. Таким чином, для дитини з важкою інвалідністю залишаються закритими найважливіші двері — і це попри чіткі письмові вимоги лікуючих лікарів Університетської клініки «Шаріте» в Берліні, які вже давно знаходяться у розпорядженні відповідальних осіб у мерії Потсдама, також у письмовій формі. Хто в цій ситуації поставить питання про пристойність, мораль та відповідальність перед дитиною з важкою інвалідністю, той лише похитає головою!

У цьому полягає політичний скандал: для сім’ї, яка й так змушена долати надзвичайно важке повсякденне життя, навіть доступ до передбаченого законом догляду стає додатковою боротьбою, і, якби це не було чистою полемікою, хотілося б з огидою плюнути на таку поведінку відповідальних осіб у мерії та похитати головою.

Місце в дитячому садку, яким неможливо скористатися через відсутність підтримки, є абсолютно марним. Адміністрація Потсдама, яка розглядає запит на допомогу для дитини з тяжкою інвалідністю та 4-м ступенем потреби в догляді, не пропонуючи при цьому жодного дієвого рішення, повністю провалюється і абсолютно не виконує мету своєї роботи, яку щомісяця фінансують громадяни. У цьому контексті напрошується порівняння адміністрації з абсолютно марною фабрикою паперу, де відповідальність постійно перекладається з одного на іншого.

Для дитини з кожним новим листом саме від цієї адміністрації зростає насамперед одне: час очікування. Для передвиборчих обіцянок Аубель це є просто жалюгідним свідченням політичної неспроможності, і згадане вище питання про проведення референдуму щодо відкликання, а отже, і про повне усунення Нооші Аубель з посади мера столиці землі Потсдама постає не лише через цей випадок.

Попередні обставини щодо її старшої сестри Гедди-Марії значно посилюють цей висновок і гострі питання до Аубель. Згідно з наявними документами, старша сестра маленької Хайдрун також має множинну тяжку інвалідність, з коефіцієнтом інвалідності (GdB) 100 та 5-м ступенем потреби в догляді. Уже в статті в пресі від 25 березня 2021 року повідомлялося, що маленька «Хедда» з 6 листопада 2020 року більше не отримує догляду в будинку «Герта-Шульц» при «Оберлінхаусі», незважаючи на наявність договору про догляд та підтвердження права на нього. У статті йшлося про те, що місто Потсдам не змогло запропонувати альтернативного догляду. Отже, мова йшла про припинення раніше існуючого догляду. За словами родини, весь тягар залишився на них.

До цього додався тодішній спір щодо транспортної служби для дітей з інвалідністю для дитини з тяжкою формою інвалідності. У статті, опублікованій 16 квітня 2021 року, наводяться листи батьків, які стосуються запиту на транспортну службу від вересня 2019 року та медичної довідки про необхідність використання дитячого крісла. Згідно з наявними документами, необхідний транспорт для дитини з тяжкою формою інвалідності не надавався протягом багатьох місяців. Проте політична суть звинувачення є цілком зрозумілою: родина вже тоді скаржилася, що не були організовані необхідні умови для догляду за їхньою дитиною з важкою інвалідністю.

Статті в пресі від 26 лютого та 8 березня 2026 року прямо згадують ці попередні події у зв’язку з маленькою Хейдрун, яка має важку інвалідність, та відсутністю догляду за нею в дитячому садку. Ці посилання дають змогу зрозуміти, чому в нинішній ситуації родина вбачає повторення досвіду, на який скаржилася ще кілька років тому.

Таким чином, звинувачення у повній структурній неспроможності, висунуте Нушою Аубель та відповідальними особами в мерії столиці землі Потсдама щодо дітей з важкою інвалідністю та на їхню шкоду, набуває конкретного змісту: У випадку з Геддою-Марією скаржилися на відсутність догляду та транспорту, у випадку з Гейдрун, за наявними даними, доступ до послуг гальмується через відсутність асистентської підтримки. Різні конфлікти щодо надання послуг, але одна й та сама вирішальна прогалина між заявленим, передбаченим законом правом та фактично доступною допомогою. Дві сестри з важкою інвалідністю, між якими пролягли роки, і знову батьки, які змушені юридично боротися за практичну підтримку: Ця ситуація вимагає з’ясування процедур, що виходять за межі окремої заяви, аж до створення слідчої комісії та, можливо, подання пропозиції про відкликання чинної мера Нооші Аубель. Описане повторення є нищівним висновком для адміністрації Потсдама, яка не зробила ефективних висновків із страждань старшої сестри з важкою інвалідністю для молодшої сестри з важкою інвалідністю. Інклюзія, яка зазнає невдачі через неспроможність організувати необхідні для неї умови, перетворюється на жалюгідну бюрократичну самоопис, що не має жодної цінності для тих, кого це стосується. А коли це ще й виливається у морально важкозрозумілі «письмові документи» уповноваженої Катлен Манеке-Отто (відділ права та страхування у мерії Потсдама), то, попри всю об’єктивність, у читача виникає моральне відраза під час читання.

Для Нуши Аубель ця передісторія є особливо обтяжливою з політичної точки зору. Доведено, що Аубель очолювала департамент у справах молоді вже з 1 січня 2019 року і покинула міську адміністрацію лише наприкінці лютого 2023 року. Отже, згаданий раніше конфлікт щодо дитячого садка припадає на період, коли вона сама несла керівну відповідальність у відповідному департаменті. Тому сьогодні Аубель має ще конкретніше відповісти, які організаційні висновки було зроблено і чому вони не спрацьовують у випадку з Хайдрун. Той, хто, як Нуша Аубель, спочатку несе спільну відповідальність за ці структури на посаді заступника мера, а згодом керує ними як мер, повинен продемонструвати щось більше, ніж лише новий високооплачуваний посадовий титул. З гучно обіцяного Аубель «нового початку» вийшло продовження тотального адміністративного провалу, за який платять діти, втрачаючи час свого життя та розвитку.

З огляду на ці підтверджені звинувачення Нооша Аубель, керуючись пристойністю та мораллю, мала б негайно взяти на себе політичну відповідальність і піти у відставку з посади мера, адже той, хто не бачить страждань дітей з важкими інвалідностями, навряд чи може вважатися прийнятним мером столиці землі Потсдама.

За наявною інформацією, у рамках термінового провадження S 17 SO 142/26 ER у Соціальному суді Потсдама на 10 вересня 2026 року призначено судове засідання; чи нарешті втрутиться компетентний суддя і допоможе малюку з важкою інвалідністю відстояти свої права, стане відомо тоді. Політичне питання залишається відкритим: Чому сім’я змушена звертатися за терміновим судовим захистом, щоб визнана потреба у підтримці нарешті перетворилася на допомогу, придатну для повсякденного життя? Претензії Аубель на лідерство повинні виправдовуватися саме там, де постраждалі найменше здатні відстояти свої права власними силами; якщо організація зазнає невдачі саме тут, що зачіпає суть її службових повноважень, то Нооша Аубель як мер Потсдама більше не зможе обіймати цю посаду.

Те, що втрачений час для малої дитини з тяжкою інвалідністю має тут особливе значення, показує інший випадок, пов’язаний з дитячим садком. 22 травня 2026 року (рішення, № справи L 24 SO 125/26 B ER) Земельний соціальний суд Берліна-Бранденбурга чітко зазначив у своєму рішенні: «Крім того, соціальна інтеграція не підлягає відшкодуванню». Також Європейський суд з прав людини у справі Г. Л. проти Італії (скарга № 59751/15) 10 вересня 2020 року однозначно встановив дискримінацію у доступі до освіти, оскільки дитині з аутизмом не було надано передбачену законом підтримку. Ці рішення підкреслюють, чому багаторічне очікування щодо участі дитини в суспільному житті не є другорядною адміністративною справою.

Цю картину доповнює наявний у редакції муніципальний меморандум від 31 серпня, підписаний Кетлін Манеке-Отто: у ньому розглядаються питання компетенції та витрат; політично нестерпним такий «меморандум» стає в ситуації, коли процесуальні позиції виглядають як затхлі памфлети, написані за закритими дверима, тоді як постраждала сім’я продовжує чекати на практичну підтримку. Описаний меморандум Манеке-Отто таким чином ганебно ілюструє приголомшливу повну віддаленість між юридичною адміністративною мовою та очевидною скрутою дитини з важкою інвалідністю: надруковані брошури з питань компетенції виглядають тут як визнання неспроможності щодо питань пристойності та моралі. Питання до керівництва на чолі з Нушею Аубель: Хто координує допомогу, хто усуває перешкоди і хто гарантує її обов’язковий початок?

З огляду на описану переписку, також складається гнітюче катастрофічне враження щодо реагування на журналістські запити. На письмовий запит від 8 квітня 30 квітня надійшла пропозиція про зустріч від Яна Брунцлова, офіційно призначеного речника мера міста. Конкретних відповідей, які можна було б цитувати, так і не надійшло. Описана реакція Брунцлова залишає відкритими вирішальні питання: який орган що вирішив і коли допомога насправді буде надана? Доки на ці питання немає відповідей, його пропозиція про зустріч залишається жестом, позбавленим надійної інформаційної цінності. Речника мерії слід оцінювати за тим, чи сприяє він з’ясуванню обставин, чи відмахується від громадськості ввічливими, але незобов’язуючими фразами, чи, можливо, воліє применшувати значення проблеми за закритими дверима. Саме у випадку таких серйозних звинувачень керівництво мерії зобов’язане надати перевірені відповіді. Зобов’язання не повинні виникати лише в суді, і Брунцлов, з огляду на свою «роботу з пресою», мусить терпіти об’єктивні запитання: Чим цінна для Потсдама діяльність Яна Брунцлова, що фінансується платниками податків, і який внесок сам Ян Брунцлов робить у створення валового національного продукту?

Вулиця Рудольфа-Брайтшайда на іншому прикладі демонструє, як довго Потсдам живе в умовах тимчасових заходів. Через поганий стан дороги швидкість руху вже в травні 2024 року було обмежено до десяти кілометрів на годину. Після проведення тимчасових ремонтних робіт з січня 2025 року на одній ділянці знову було встановлено обмеження швидкості 30, тоді як обмеження у 10 кілометрів на годину між вулицею Августа Бебеля та станцією S-Bahn спочатку залишилося в силі. Наразі перехрестя вулиць Рудольфа-Брайтшайда та Августа Бебеля капітально реконструюється. Ця передісторія свідчить про те, наскільки далеко міг просунутися знос важливої дороги.

Власник автомобіля, спираючись на документи, що, як підтверджено, є у розпорядженні редакції, описує ДТП, що сталася 26 серпня 2026 року, та посилається на кошторис від Audi Berlin-Charlottenburg на суму понад 10 000 євро. Під час описаного огляду місця події в Потсдамі-Бабельсберзі було нараховано понад 15 глибоких пошкоджень дорожнього покриття — підтвердження: https://youtube.com/shorts/ePbUHZ2PYOE?si=h2mVU7OHMBJXBwKL

Власник автомобіля тим часом повідомив місту Потсдам рекомендованим листом із повідомленням про вручення та надав редакції докази того, що подав кримінальну скаргу з вимогою притягнення до кримінальної відповідальності. Місто Потсдам стикається з великою вимогою про відшкодування збитків, яку, можливо, тепер доведеться покривати платникам податків Потсдама. Відповідальні особи в мерії столиці землі Потсдама та Нооша Аубель повинні пояснити, які перевірки та заходи безпеки були проведені на відповідній ділянці дороги і чому протягом багатьох років не було доручено ремонт вулиці Рудольфа-Брайтшайда в Потсдамі-Бабельсберзі. І тут також Нооша Аубель як мер міста повинна проявити професійний та управлінський нагляд.

Встановлення обмеження швидкості як постійного рішення є жалюгідною офіційною капітуляцією перед власним завданням з реконструкції, не кажучи вже про високу небезпеку для населення Потсдама.

Фінансове становище посилює тиск на кожне управлінське рішення. У затвердженому бюджеті на 2026 рік передбачено дефіцит у розмірі 33,4 мільйона євро. Згідно з інформацією від 4 вересня, максимальна сума касових кредитів має зрости з 60 до 150 мільйонів євро, тобто на 150 відсотків. Адміністрація обґрунтовує це необхідністю забезпечення своєї платоспроможності; без такого підвищення вона вважає її під загрозою в майбутньому. Це попередження про значні проблеми з ліквідністю, а з політичної точки зору ситуація залишається тривожною. Аубель має забезпечити здатність до дій; сам лише опис скрутного становища не є проявом лідерства. Саме тому місто потребує керівництва, яке пояснює пріоритети, контролює видатки та надійно організовує необхідні послуги.

На цьому тлі суперечка Аубель щодо мандатів у наглядовій раді, які обіймає скарбник Буркхард Екснер, викликає серйозні сумніви щодо її політичної розсудливості, навіть у найменшій мірі. Її рішення викликало бурхливий опір посеред переговорів щодо бюджету; у подальшому компромісі вона частково відкликала рішення про звільнення. Також передбачений контракт на консультаційні послуги на суму до 900 000 євро було обмежено до 500 000 євро. Те, що Аубель спочатку розпалює конфлікти, а потім організовує часткове відступлення як компроміс — ну, як лідерський баланс це не переконливо.

Щомісячна заробітна плата Нуші Аубель наочно ілюструє відповідальність цієї посади. Для категорії оплати праці B 7 опублікований проект реформи передбачає для Аубель щомісячну базову зарплату в розмірі 14 083,87 євро, що в округленні становить ті 14 084 євро, про які вже повідомлялося. Попередня щомісячна сума в розмірі близько 11 921 євро для Аубель є показовою: таке підвищення — це все, що завгодно, але, з огляду на викладене вище, аж ніяк не особиста премія за результати роботи для Аубель, і з огляду на катастрофічний фінансовий стан Потсдама це викликає більше ніж просто сумніви.

Високооплачувана посада, яку фінансують мешканці Потсдама, зобов’язує до відповідної високої відповідальності. Мешканці Потсдама мають право очікувати, що керівництво мерії подолає стагнацію в особливо нагальних випадках. Висока зарплата не є втішним призом за невиконані обіцянки керівництва.

Аубель вступила на посаду мера 24 жовтня 2025 року. Багато проблем існують вже давно. Однак вона знає адміністрацію Потсдама з власного керівного досвіду: з 2017 року до початку 2023 року вона була заступницею мера, а з 2019 року додатково відповідала за сферу молоді. Під час вступу на посаду вона обіцяла ефективну, орієнтовану на надання послуг адміністрацію, а також рівність можливостей і якісну освіту для всіх. Вступ на посаду не є «бланковим чеком» на подальше невиконання власних обіцянок. Згідно зі статтею 60 Муніципальної конституції Бранденбургу вона очолює адміністрацію та регулює її організацію й розподіл повноважень. Той, хто несе цю відповідальність, не може постійно ховатися за труднощами окремих профільних підрозділів. Наслідки минулого не звільняють від політичної відповідальності.

Для міських депутатів з цього випливає чітке завдання: вони повинні вимагати конкретної інформації, визначення відповідальності та перевірених термінів. Це включає спільний аналіз подій, пов’язаних з Хеддою-Марією та Гайдрун: де стався збій у реалізації, які підрозділи мали співпрацювати, і які зміни запобігають повторенню ситуації?

Якщо ефективні заходи не будуть вжиті і довіра до керівництва Аубеля буде повністю втрачена, на політичний порядок денний має бути включено також порушення процедури відкликання згідно зі статтею 81 Закону Бранденбургу про муніципальні вибори. Для цього діють законодавчо встановлені квори та процедурні правила; остаточне рішення залишається за міською радою.

Громадяни Потсдама мають право на керівництво мерії, дії якого позитивно позначаються на житті людей. У випадку з Гейдрун це право має вимірюватися простим, перевіреним фактом: чи може дитина насправді скористатися місцем у дитячому садку, отримуючи необхідну підтримку? Доки відповідь залишається «ні», обіцянка Аубель щодо керівництва залишається невиконаною в вирішальному питанні — а її адміністрація зазнала поразки за критерієм ефективної допомоги. Для дитини кожен наступний тиждень — це втрачений час.

Ця стаття — це ані бездумна балаканина під пивним наметом на фестивалі «Гілламус», ані полемічний розрахунок, а нищівний політичний підсумок описаних структурних та управлінських недоліків за часів Нооши Аубель — і вона неминуче ставить питання: чи повинна вона піти у відставку, чи, як її попередник Майк Шуберт, бути демократично відкликана мешканцями Потсдама. Той, хто, як Аубель, під час передвиборчої кампанії гучно обіцяє лідерство, а на посаді лише управляє недоліками, не має права очікувати, що громадяни винагородять його за провал сумою понад 11 000 євро або, у майбутньому, понад 14 000 євро щомісяця, тоді як маленька дитина з важкою інвалідністю, яка потребує захисту, можливо, заплатить за це своєю ціною.

П.Мельник